Шлами гальванічних та ливарних виробництв

Сірковмісні шлами утворюються при очищенні газів агломераційних виробництв від оксидів сірки за допомогою вапнякових суспензій. Такі ж шлами утворюються при очищенні газів від оксидів сірки на ТЕЦ, ТЕС, у котельнях й інших виробництвах. У результаті очищення газів утворюються сульфіти і сульфати кальцію, а також у невеликій кількості – бісульфіт кальцію і гіпс. Основна частина цих шламів надходить до шламосховища і не використовується. На сьогодні розроблені рекомендації щодо утилізації приведених шламів. Після попереднього випалювання при температури біля 1100°З, рекомендується їх використовувати як додаток до доменного шлаку при виробництві цементу, до сировини при виробництві силікатної цегли, тротуарної плитки тощо. Іншим напрямком утилізації сірковмісних шламів є застосування їх в сільському господарстві як меліоранта для кислих, підзолених і солонцюватих грунтів. Шлам є додатковим джерелом сірки, кальцію, дозволяє нейтралізувати підвищену кислотність грунтів. Шлам, що утворюється при очищенні стічних вод прокатного виробництва містить окалину і забруднені олії. В процесі очищення в первинних відстійниках осідає велика окалина, яка періодично вилучається з відстійника і утилізується як добавка до агломераційної шихти. У вторинних відстійниках уловлюють дрібну окалину, що забруднена нафтопродуктами, вони погіршують міцність гранул, шихти, знижують її газопроникність. Тому шихту попередньо обробляють вапном, вапняком або шламами інших металургійних виробництв, а потім використовують в агломераційному або сталеплавильного виробництвах. Іншим способом підготовки замасленої окалини до утилізації є обробка її рідким сталеплавильним шлаком. Збагачений окалиною застиглий шлак є цінною металургійною сировиною. Відходи гальванічних виробництв Гальванічні покриття - це електронаносні металеві шарі, що наноситься на поверхню виробів або напівфабрикатів для підвищення корозійної стійкості, зносостійкості, поліпшення декоративного вигляду за допомогою електричного струму. Відходи гальванічних виробництв залежно від джерел утворення розділяють на наступні види: відпрацьовані концентровані технологічні розчини (відпрацьовані електроліти нанесення покриттів, розчини зняття покриттів, лужні і кислі травильні розчини та ін.); промивні води; гальванічні шлами. Всі відходи гальванічних виробництв з одного боку є дуже небезпечними, з іншого – економічно цінними. У багатьох економічно розвинутих країнах вони є основним джерелом кольорових металів. В електролітах при їх використанні поступово накопичуються сторонні метали, механічні домішки, а якість покриття погіршується. Основним напрямком переробки відпрацьованих електролітів, що містять кольорові метали, є регенерація, з метою відновлення їх працездатності і повторного використання; другий напрямок – вилучення з них кольорових металів. Прогресивні методи очищення і регенерації електролітів передбачають їх корегування один раз на 3 місяці, а повну заміну — один раз протягом 2-3 років. Якщо на підприємстві ці напрямки поводження з відходами не вирішені, їх направляють на очисні споруди для нейтралізації. Промивні води, які використовують при промиванні виробів, поступово забруднюються кольоровими металами. Раціональним напрямком поводження із відпрацьованими промивними водами є випарювання води з подальшим використанням її у виробничому процесі, а із облогу, що залишається, можна вилучати кольорові метали. Проте в нашій країні в основному відпрацьовані електроліти і промивні води надходять на очисні споруди для нейтралізації. Шлами, що утворюються при нейтралізації стічних вод гальванічних виробництв і регенерації відпрацьованих електролітів, є аморфним осадом, який містить гідроксиди заліза і кольорових металів. Зневоднювання їх здійснюють за допомогою вакуум-фільтрів, прес-фільтрів або центрифуг. Для підвищення продуктивності устаткування, що зневоднює, гидроксидний облог піддають реагентній або безреагентній обробці. Як реагенти використовують вапно, солі заліза й алюмінію, кислотовмісні реагенти. Недоліками реагентної обробки облогу є висока вартість і дефіцитність реагентів, збільшення його обсягу